ЗРОДИЛИСЬ МИ ВЕЛИКОЇ ГОДИНИ
(Сл. О. Бабія, обр. Р. Кушнірука) Зродились ми великої години
З пожеж війни, із полум'я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на
ворогів.
І ось ми йдем у бою життєвому —
Тверді, міцні, незламні, мов
граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Не хочемо ні слави, ні заплати.
Заплатою нам — розкіш боротьби!
Солодше нам у бою умирати,
Ніж жити в путах, мов німі раби.
Доволі нам руїни і незгоди,
Не сміє брат на брата йти у бій!
Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід
свій.
Велику правду — для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе!
Вітчизні ти будь вірний до
загину,
Нам Україна вище понад усе!
Веде нас в бій борців упавших
слава.
Для нас закон найвищий — то
приказ:
"Соборна Українська держава —
Вільна й міцна, від Сяну по
Кавказ”.
|